КОРОЛІВСЬКИМ ШЛЯХОМ VIA REGIA І ДОВКОЛА

Дата: 
05/06/2021
Цена: 
750 грн

Екскурсійний тур на 1 день

МІНІ-ГРУПА

 5.06.2021

Via Regia (Королівський шлях) – це назва найстарішого та найдовшого сухопутного зв’язку між Східною і Західною Європою. Довжина його 4500 км, він існує вже понад 2000 років, поєднує 8 європейських держав і проходить через території сучасних України, Білорусі, Литви, Польщі, Німеччини, Бельгії, Франції та Іспанії. Нині існує як транс-європейський транспортний коридор. І ось в українському сегменті цього історичного маршруту в інтригуючому очікуванні причаїлися туристичні в сакральні родзинки древньої древлянської землі…

КИЇВ. 8:00 - від'їзд від ст метро «Палац Україна» комфортабельним мікроавтобусом..

РАДОМИШЛЬЦе місто, розташоване на річці Тетерів, дуже давнє, із чарівною атмосферою, оточене нескінченними лісами. Природа цього краю, старовинні оповіді про кожен клаптик цієї благодатної землі, бажання відродити з руїн покинуту будівлю та подарувати її людям – все це привабило до Радомишля меценатку Ольгу Богомолець, яка відродила споруду колишньої папірні Києво-Печерської лаври, перетворивши її в справжній замок-музей. «Замок Радомисль» – це історико-культурний комплекс площею понад 2500 кв.м. Він розташований на острові у формі серця, на двох водоспадах, оточений стрімкими водами річок Міки й Тетерева. Навколо замку – мальовничий ландшафтний парк, прикрашений понад тисячею рослин, з невеличкими острівцями, містками, давніми кам’яними скульптурами.

Під час екскурсії у замок Радомисль ми дізнаємося про його цікаву історію. Спочатку, ще у XVII столітті, на місці замку знаходилась перша у Центральній Україні фабрика з виробництва паперу. Папірня знаходилась у будівлі, спроектованій у вигляді оборонної споруди. У другій половині XVII століття, під час козацьких повстань, будівлю паперової фабрики було зруйновано. Її реконструювали тільки наприкінці XIX століття. На руїнах фабрики-фортеці збудували млин з червоної цегли. Ще близько дев’яноста років він працював, аж поки не перетворився на міське звалище. Та в 2007 році відбулося відродження, руїна перетворилася в перлину і ожила, наповнивши стару споруду теплом і благодаттю.

  

Головна особливість інтер’єру замку Радомисль – дивовижний музей «Душа України». У ньому представлені домашні ікони із каменю, дерева та скла, крихітні образи для подорожей, козацькі ковчеги, дерев’яні та кам’яні скульптури – усього понад 5 тисяч експонатів. Цю унікальну колекцію Ольга Богомолець збирала майже 15 років. І це найбільша в світі приватна збірка домашньої ікони і церковної атрибутики.

Окрім музейного простору відтворено і старовинну папірню, де кожен відвідувач зможе прийняти участь в майстер-класі з виготовлення паперу за старовинною технологією.

  

МАЛИН. За легендою, свою назву населений пункт отримав на честь відомого древлянського князя Мала. В часи суперництва Іскоростеня і Києва тут, на річці Ірша, знаходився важливий форпост древлян. А сьогодні це своєрідна твердиня українських грошей – саме в Малині знаходиться єдина в Україні фабрика по виготовленню банкнотного паперу. І це не дивно, бо навколишні лісові масиви здавна постачали деревину для папірень, які зародилися тут ще в XIX столітті. То ж, недарма в околицях сучасного міста функціонує лісотехнічний коледж. І якраз на його території ми й побуваємо. Бо це колишні родинні маєтності матері всесвітньо відомого вченого і мандрівника Миклухи-Маклая. Микола Миколайович відпочивав і працював тут в перервах між своїми численними подорожами і відкриттями. Цьому сприяло розташування затишного маєтку в мальовничому лісі на березі річки Ірша, Експозиція музею, яка розташована в приміщенні історичної будівлі маєтку родини Миклух, докладно розповість про життя та наукову діяльність видатного українського вченого натураліста, філософа, антрополога, етнографа, географа, письменника та публіциста. Миколу Миколайовича Миклухо-Маклая недаремно називали лицарем гуманізму. Адже він довів спорідненість і рівність людських рас, передбачив крах колоніальної системи, висунув ідею створення міжнародних організацій на кшталт ООН і ЮНЕСКО, склав проект Декларації прав людини, мріяв про Папуаський союз (і ця мрія збулася). А в 1996 році ЮНЕСКО назвала вченого Людиною Світу.

  

ЧОПОВІИЧІ«Кип’яче» - так місцеві мешканці назвали чудодійне джерело, що неподалік селища Чоповичі. За переказами вода у джерелі била з такою силою, що нагадувала кипіння. Звідси й назва. А у 1911 році у джерелі дивним чином з’явилася  ікона Божої Матері Казанської. Вода з тих пір, кажуть, стала цілющою. Слава про нього розійшлася далеко за межі Полісся. Благочестиві чопівчани збудували над джерелом капличку.

Вже сотню років до джерела приходять люди  з ближніх селищ та з далеких країв аби набрати води, щоб пити та вмиватись нею. А для повного омивання зробили копаночку. Вода тут завжди постійної температури – приблизно плюс чотири. І замерзає лише, коли стоять морози нижчі за мінус тридцять. Святе місце взяли під свою опіку не лише місцеві віруючі, а й ченці. Піонерами серед ченців  стали ті, хто повернувся з Першої Світової. Обитель облаштовували у той час, коли навкруги тривала братовбивча війна «червоних» та «білих». У навколишніх селах розтягували «барське» добро, однак у селі Чоповичі мужики збиралися з іншою метою – «посвятити себе невтомній молитві». Для цього і збудували біля Кип’ячого дерев’яну церкву та чернечі келії. На той час тут оселилося близько тридцяти монахів. Сьогодні Кип’яче відроджується, як духовний осередок. Про джерело дбають і миряни і священики. 

  

 

А за три кілометри від чоловічого монастиря в наші часи зявилася ще одна обитель – жіноча. Її виникненню передувала одна незвична історія. Під час одного з відвідувань святих місць в Кипячому трьом сестрам милосердя було явище: до них звернулася монахиня, що назвалася ігуменею Оленою, і привела туди, де її вбили німці в 1941 році разом з іншими жителями села. Вона попросила встановити хрест на місці розстрілу. З’ясувалося, що в селі Чоповичі жила сім'я, де в роки другої Світової війни дійсно жила ігуменя Олена, монастир її закрили і вона відвідувала служби в чоловічому монастирі. Коли нацисти знищували селян, в тому числі і матінку Олену, німець зглянувся над дев'ятирічною дитиною і відпустив її додому. Через багато років ця дівчинка стане інокинею Марією в монастирі Афонської ікони Богородиці, який побудували на місці розстрілу силами церковної громади київського храму св. Михайла і сестер милосердя при Олександрівській лікарні.

У 2002 році починається розвиток жіночого монастиря, закладають храм на 12-ти каменях, привезених в рюкзаках зі святої гори Афон за 16 паломницьких поїздок. Сьогодні храм Афонської ікони Божої Матері має кілька унікальних святинь - це частинка пояса Божої Матері, мощі 24 старців з Афона, чудотворна ікона Троєручиця і т.д.

У монастирі суворий Афонський статут, черниці не відвідують свої колишні будинки, читається невсипущий Псалтир, невсипущий акафіст Ісусу Сладчайшому, а також інші треби. День починається о 3:00 із занурення в животворящому джерелі. А потім неспинна робота по благоустрою обителі і нескінченна молитва. А ми, миряни, потрапивши сюди, напевне побачимо результати цієї благородної справи і насолодимося навколишньою красою житомирського Полісся, облагородженого людською рукою.

  

КИЇВ. Повернення до 20:00

 

ВАРТІСТЬ ТУРУ - 750 грн

Вартість враховує:

-  транспортне обслуговування автобусом по маршруту;

-  гід на маршруті;

-  страхування.

Додатково сплачується:

-  вхідний квиток в Замок Радомисль - 150 грн/дор, 70 грн/дит/пенс.

Рекомендації:

В монастирях Чоповичів буде можоивість омовіння в купальнях. Для бажаючих передбачити купальні приналежності, жінкам мати довгу сорочку поверх купальника.

 Запис в тури за телефоном +380679094452